Такі санвузли слід проектувати таким чином, щоб без істотних переробок вони були придатними для користування осо­бами похилого віку та інвалідами. Особливості проекту­вання таких приміщень з урахуванням потреб людей з обмеженою рухомістю залежать від форми помешкання, типу квартири, складу родини тощо. Санвузли можуть бути сумісні та роздільні, при цьому, з огляду на функціональну специфіку зазначених груп людей, більш раціонально передбачати сумісне санітарне приміщення. В разі проек­тування спеціалізованої двокімнатної або більшої квартири для родини відповідного складу доцільно влаштовувати сумісний санвузол з душем при спальні малорухомого члену (або членів) родини та роздільне санітарне примі­щення у передпокої.

Сумісне санітарне приміщення в помешканні для однієї людини потребує наступного мінімального обладнання: душу із піддоном, забезпеченим каналізаційним зливом; умивальнику; унітазу. Душ слід розміщувати в районі унітазу. Необхідно передбачати простір шириною не менше 81 см для забезпечення можливості в'їзду під душ на інвалідному візку. Сумісний санвузол може бути облад­наний, замість душового піддону, ванною. В цьому разі необхідно передбачати додаткові пристрої для полегшення процесу пересідання до ванни (площадку для пересідання та систему поручнів). Якщо в квартирі немає спеціального господарського приміщення, бажано передбачати у сан­вузлі місце для розміщення пральної машини розміром 60x60 см та відповідне місце підключення. Санітарне приміщення бажано облаштовувати механічною вентиляцією навіть за наявності віконного отвору. Поріг двері до санвузла не може бути вище, ніж 2,5 см. Крани гарячої вод» слід обладнувати терморегуляторами. Труби гарячої води повинні бути сховані (оббудовані).

В стелях необхідно влаштовувати конструктивні елементи для закріплення підіймачів та ухватів. Покриття підлоги санітарних приміщень повинно бути безпечним щодо сковзання. Замки та двері відкриватись із зовні з огляду на можливість нещасного випадку. Санвузли необхідно обладнувати електричними дзвінками. Допоміжні пристрої мають бути доступними з рівня підлоги (на випадок падіння). Більш придатними для інвалідів на візках є високо розміщені вимикачі зі шнурами, оскільки кнопкові вимикачі, розміщені в межах досяжності руки (від 25 до 110 см від підлоги) можна зачепити візком при повороті.

Викладені загальні рекомендації та вимоги стосуються також санвузлів для інвалідів на візках у квартирах  для двох і більше осіб. На малюнку показані різні варіанти планувальних рішень, комплектів обладнання та його розміщення у роздільних та сумісних санітарних приміщеннях. На малюнку  показано, як у сумісних санвузлах різних габаритів інвалід на візку використовує технологічний простір. Щодо житла квартирного типу, крім викладених вимог то рекомендацій, слід зауважити наступне: якщо в квартирі передбачена одна ванна кімната, якою мають користуватися як малорухома особа, так і інші члени родини, то таку кімнату необхідно обладнувати двома дверми - зі спальні інваліда та з передпокою. При цьому має бути влаштований механізм для забезпечення одночасного відкривання та закривання обох дверей за допомогою одного руху руки.